Франко Іван

(1856-1916)

27 серпня 1856 Іван Якович Франко народився у підгірському виселку Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля.

1862–1864 Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна.

1864-1867 Потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича.

1871 Франко написав свій перший вірш про смерть батька.

1872 У молодого гімназиста померла і мати, яку він дуже любив.

1874 Вірш «Народна пісня»

Влітку 1874 І. Франко подорожує вперше самостійно по Підкарпаттю.

26 липня 1875 Закінчив Дрогобицьку гімназію.

Восени 1875 Вступає на філософський факультет Львівського університету. Повість «Петрії і Довбущуки».

1878 Разом з Михайлом Павликом засновує часопис «Громадський Друг», який після конфіскації виходив під назвами «Дзвін» і «Молот».«Каменярі».

1880 Франка вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади. Після тримісячного ув'язнення Франко перебував під наглядом поліції, був змушений припинити навчання в університеті.«Вічний революціонер»,«Не пора…».

1881 Франко став співвидавцем часопису «Світ». Повісті «Boa constrictor», «Борислав сміється».

1882 Працював у редакції часопису «Зоря». Повість «Захар Беркут».

1883–1885 Працював у газеті «Діло».

1886 Познайомився зі своєю майбутньою дружиною Ольгою Хоружинською, у травні взяв з нею шлюб у Павлівській церкві Колеґії Павла Галагана. Одруження Франка-галичанина з «українкою» сприймалося тодішніми киянами як уособлення духовної і політичної єдности Західної та Східної України.

1887–1897 Був довголітнім співробітником польської газети «Kurjer Lwowski».Збірка «З вершин і низин».

1888 Франко деякий час працював у часописі «Правда».

1889 Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт письменника.

1890 За підтримки Михайла Драгоманова Франко став співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготував для неї програму,

1893 Соціально-психологічна драма «Украдене щастя».

1890–1895 Разом з Михайлом Павликом видавав півмісячник «Народ».Віршована історична драма «Сон князя Святослава».

1896 Збірка «Зів'яле листя».

1897 Збірка «Мій Ізмарагд».

1897-1898 Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації, провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху.

1899 В Радикальній Партії почалась криза, Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію.

1900 Збірка «Із днів журби»

1904 Полишив активну участь у політичному житті.

1905 Поема «Мойсей».

В «Одвертому листі до галицької української молодежі» Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…»

1906 Програмова збірка «Semper tiro».

1908 Cтан здоров'я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.

1910 «Нарис історії українсько-руської літератури».

1911 «Давнє і нове».

1913 «Студії над українськими народними піснями».Вся Україна святкувала сорокарічний ювілей літературної праці Франка.

28 травня 1916 Помер Іван Франко у Львові. Спочатку письменника поховали у чужому склепі, через 5 років домовина з прахом Франка була перенесена в окрему могилу, відому своїм пам'ятником на якому Франко-каменяр «лупає сю скалу».