(1891
- 1967)
23
січня 1891 Народився у селі Піски
Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району
Чернігівської області). Походить зі старовинного козацького роду (його пращур,
за родинним переказом, був полковником у Богдана Хмельницького). Батько
майбутнього поета був сільським дяком — вчителем «школи грамоти». Змалку виявив
хист до музики, малювання і віршування.
1900-1907 Навчався в Чернігівському духовному училищі.
1906 «Сине небо закрилося…»
1907-1913 Навчався в Чернігівській духовній семінарії. Згодом,
навчаючись у Київському комерційному інституті, працював у газеті «Рада».
1912 «Ви знаєте, як липа шелестить»
1913-1914 Працював у редакції ліберального україномовного
журналу «Світло», а після його закриття — в Чернігівському статистичному
бюро.Тичина опублікував три оповідання — «Спокуса»,«Богословіє»,«На ріках
вавілонських».
1916-1917 Помічник хормейстера в українському театрі
М.К.Садовського.
1918 Закінчив першу свою книгу поезій «Сонячні кларнети»
1920 Подорожував із капелою К.Стеценка «Думка»
Правобережною Україною від Києва до Одеси. «Замість сонетів і октав».Збірка
«Плуг».
1921 «В космічному оркестрі»
1923-1934 Співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків).
Входить до заснованої Спілки пролетарських письменників України
«Гарт».Поема-симфонія (чи віршована трагедія) «Сковорода».Тичина створює поему
«Прометей».
1924 «Вітер з України»
1926 Взяв активну участь у створенні ВАПЛІТЕ.
1929 Дійсний член Академії наук Української РСР
1931 Збірка «Чернігів»
1936-1939 Очолює Інститут літератури АН УРСР.
1938 «Чуття єдиної родини», «Пісня молодості».
1941 Лауреат Державної премії СРСР. «Сталь і ніжність».«Ми
йдемо на бій».
1942 «Перемагать і жить!», «Тебе ми знищим — чорт з
тобою».
1943 «День настане»
1943-1948 Міністр освіти УРСР.
1947
Член-кореспондент Болгарської АН,
доктор філології.
1949 «Живи, живи, красуйся!», «І рости, і діяти»
1953
«Могутність нам дана»
1953-1959 Голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради
Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер
орденів і медалей.
1954 «На Переяславській Раді»
1957 «Ми свідомість людства»
1958
«Дружбою ми здружені»
1959 «До молоді мій чистий голос»
1960 «Батьківщині могутній», «Зростай, пречудовий світе»
1961 «Комунізму далі видні»
1962 Лауреат Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка
1963 «Тополі арфи гнуть»
1964 «Срібної ночі»
1967 Отримав звання Герой Соціалістичної Праці.
16
вересня 1967 Помер в Києві. Похований
П.Г.Тичина на Байковому кладовищі.
Немає коментарів:
Дописати коментар