Хвильовий Микола

(1893 - 1933)

13 грудня 1893 Народився Микола Григорович Фітільов в селищі Тростянець на Харківщині (нині райцентр Сумської області) в родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію.

1914-1917 Брав участь у Першій світовій та громадянській війнах.

1919 Вступив до КП(б)У. Одружується з учителькою Катериною Гащенко. Будучи комуністом, рішуче відмовився вінчатися, чим викликав велике невдоволення матері дружини.

1920-ті Повністю підтримує і впроваджує в життя політику «українізації». У своїх памфлетах виступав проти русифікаційного і «просвітянського» векторів розвитку української радянської культури під гаслами: «Геть від Москви!», «Україна або Малоросія?», «Орієнтація на психологічну Європу».

1921 Залишає в Богодухові дружину та маленьку доньку і їде до Харкова і того ж року почав друкуватися. Збірка М. Хвильового — «Молодість».

1922 Збірка «Досвітні симфонії», поема «В електричний вік».

1923 Активно заявив про себе, як один з організаторів літературно-художнього життя, член-засновник багатьох тогочасних літературних організацій — «Гарт». Збірка його прозових творів «Сині етюди».

1924 Психологічна новела «Я (Романтика)». Поетична збірка «Осінь».

1925 Один з організаторів «ВАПЛІТЕ».

1925–1928 Цикли памфлетів М. Хвильового «Камо грядеши?», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», полемічний трактат «Україна чи Малоросія?» сконденсували в собі все багатоманіття думок та ідейно-естетичних шукань періоду літературної дискусії в Україні. Ці публіцистичні твори (а також його роман «Вальдшнепи») викликали гостру реакцію вульгарно-соціологічної критики та партійних ортодоксів.

1927 Працівники ГПУ УСРР заводять справу-формуляр С-183, починається стеження за діяльністю Хвильового.

Груднь 1927 — березнь 1928 Перебував у Берліні та Відні.

Січень 1928 Перед поверненням в Україну, у листі до газети «Комуніст» засудив своє гасло «Геть від Москви!». Однак його покаяння було вимушеним і нещирим.

1928–1930 Створив журнал «Літературний ярмарок».

1930–1931 Заснував журнал «Пролітфронт».

13 травня 1933 На знак протесту проти голодомору 1932—33 та арешту свого приятеля Михайла Ялового (став початком нової хвилі масових репресій проти української творчої інтелігенції) у Харкові покінчив життя самогубством. Смерть Хвильового стала символом краху ідеології українського націонал-комунізму й кінця українського національного відродження 1920—30-х. Твори та ім'я Хвильового залишалися забороненими аж до останніх років існування тоталітарного режиму в Україні.