Павличко Дмитро

(1929…)

28 вересня 1929 Народився у селянській родині. Початкову освіту здобув у польській школі в с. Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в радянській десятирічці.

1945-1946 Був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА.

1948-1953 Навчався у філологічний факультет Львівського університету.Потім навчався в аспірантурі, але невдовзі залишив наукову роботу.

1953 Вийшла перша збірка Д. Павличка «Любов і ненависть».

1954 поет заочно був прийнятий до Спілки письменників CPCР.

1955 Вийшла його збірка «Моя земля».

1957—1959 Павличко завідував відділом поезії журналу «Жовтень».

1958 У Львові була надрукована збірка його.поезій «Правда кличе!», в якій цензура не відразу помітила твори, спрямовані проти тоталітарної системи. А коли розібрались, то майже весь тираж, окрім кількох примірників, був вилучений із продажу та знищений.

1959—1962 Вийшли збірки «Бистринг», «Днина», «Пальмова віть», «Жест Нерона».

1964 Збірка вибраних поезій «Пелюстки і леза», Д. Павличко переїхав до Києва, розпочав роботу в сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка (за його сценаріями поставлені фільми «Сон», у співавторстві з В. Денисенком, та «Захар Беркут», режисер Л. Осика).

1966—1968 Павличко працював у секретаріаті Спілки письменників України.

1971—1978 Редагував журнал «Всесвіт».

1980-ті Д. Павличко брав активну участь у заснуванні Руху, Демократичної партії України.

1990—1994 Він був одним із лідерів парламенту. Пізніше працював на дипломатичній роботі.

На сьогоднішній день Павличко-поет виступає ще в одній важливій для нашого часу іпостасі — політика, державного діяча, який пристрасно й рішуче відстоює інтереси суверенної України, її народу. І хоч державна діяльність забирає багато часу, все ж з'являються, хоч і не дуже часто, нові вірші поета — і ті, що «з шухляди», і щойно написані