(1892 - 1937)
8 грудня 1892 Народився у селі Чаплинці Дніпровського повіту
Таврійської губернії (зараз — територія Херсонської області). У своїх листах
він називав рідне село Чаплинь.
1901 Навчався у церковно-парафіальній школі, де виявився
здібним учнем. Чаплинські інтелігенти (особливо енергійний шкільний вчитель
Володимир Пилипович Губенко, який довго переконував батьків Миколи Куліша, що
їхній син дуже здібний) вирішили допомогти обдарованому хлопцеві і зібрали
кошти — близько 100 карбованців — щоб він міг продовжувати освіту.
1905 Навчався в Олешківському (тепер Цюрупинськ Херсонської
області) міському восьмикласному училищі. Куліш запізнався з патріархальністю
Олешків у перший же день. Приятель Куліша по училищу Антон Алейников згадував:
«Куліша привела до хати наша мати. Вона казала, що цього хлопчика помітила на
Базарному майдані в передвечір'я і, довідавшись із розпитувань, що йому ніде
зупинитися, привела до себе додому … Ми всією родиною, 9 душ, жили в одній
великій кімнаті, спали на полу, а Кулішеві виділили житлову площу на печі й
запнули фіранкою». Нічим не прикметна хата Алейникових, на Міщанській (нині
вул. Самарця), де Куліш так і лишився жити, збереглася. Саме в Олешках Куліш і
знайомиться з відомим письменником і перекладачем Іваном Дніпровським, який
згодом написав багато спогадів про Куліша. Проте через свою різку вдачу і
здатність групувати навколо себе критично мислячих учнів, він мав погані
стосунки з керівництвом. Через це Куліша декілька разів відраховували з
училища, як він писав з автобіографії «за организацию кружков молодежи и
непочтение к начальству».
1908 Вступив до Олешківської прогімназії. Тут він навчання не
закінчив, оскільки заклад закрили у часі, коли до закінчення її Кулішеві
залишалося зовсім небагато. Мешкав на квартирі свого гімназійного приятеля
Всеволода Невелля. Де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Антоніною
Невелль.
1913 Він пише першу п'єсу «На рыбной ловле» російською мовою,
що згодом лягла в основу комедії «Отак загинув Гуска».
1914 Він надіслав документи до Новоросійського університету
на філологічний факультет, де його навіть зарахували на перший курс.Проте ці
плани перервав початок Першої світової війни, коли у серпні 1914 року його
мобілізували до війська.Полковник відправив його до Одеської школи прапорщиків,
після закінчення якої він вирушає на фронт.
1915–1917 Проводить на передовій. І тут продовжує писати твори.
Здебільшого це були вірші й невеличкі драматичні сцени. Деякі його поезії
друкувалися у армійській газеті, а одноактні п'єси розігрували солдати.
1917 Вже будучи офіцером, Микола Куліш під час Лютневої
революції стає на її бік, пов'язуючи з цим свої надії на побудову
гуманістичного і справедливого суспільства.
З початку 1918 Голова Олешківської ради робітничих і селянських
депутатів.
Липнь 1919 Перебуваючи в Херсоні, Микола Куліш формує Дніпровський
селянський полк у складі Червоної Армії. З цим полком він згодом захищав Херсон
і Миколаїв у боях з денікінцями.
1921–1922 Куліш усяко намагався допомогти школярам і учням. Події
цього періоду життя він зображує у документально-нарисованій повісті російською
мовою «По весям и селам»
1922 Працював у губернському відділі народної освіти в Одесі
на посаді інспектора шкіл.
1924 Написав п'єсу «97», в якій розповів про голод 1921-22 на
Херсонщині.Також знайомиться із Юрієм Смоличем — відомим письменником і
громадським діячем, який залишив багато спогадів про Куліша.
1925 «Комуна в степах». Редагує газету «Червоний шлях». У цей
час переписувався з Дніпровським та іншими відомими культурними діячами.
Переїхав до Харкова, де знайомиться із такими визначними діячами української
літератури як Хвильовий Микола, Лесь Курбас, Остап Вишня, Володимир Сосюра,
Юрій Яновський, Павло Тичина, Іван Дніпровський, Григорій Епік та інші. У цей
період входив у літературну організацію «ВАПЛІТЕ»
1926 Його було обрано президентом «ВАПЛІТЕ». Написав «Мина
Мазайло», комедію-фарс «Хулій Хурина»,«Зона»
1926–1928 Куліш входив до складу редакційної колегії журналу
«Червоний Шлях», друкується у альманасі «Літературний ярмарок», пише статтю
«Критика чи прокурорський допит», де захищає право митця на самобутність на
внутрішню незалежність.
З кінця 1929 Член президії нового літературного об'єднання «Пролітфронт».
«Патетична соната»
Початок 1930-х У житті Миколи Куліша настають трагічні сторінки життя:
більшість його творів, що доти були досить популярними, зазнають великої
політичної та естетичної критики. За допомогою пробільшовицьких літературних
критиків та літературознавців творчість Миколи Куліша стає однією із негативних
тенденцій у тогочасній українській літературі. Після прем'єри драми «Маклена
Граса» її категорично не сприйняла публіка та вищі ешелони влади.
1933 П'єси «Маклена Граса»,«Прощай, село»
1934 «Поворот Марка»
1 вересня 1934 Миколу Куліша оголосили буржуазно-націоналістичним
драматургом
Груднь 1934 Після похорону свого друга Івана Дніпровського, Миколу
Куліша було заарештовано органами НКВС і звинувачено у приналежності до
терористичної організації і зв'язках з ОУН. Під час судового процесу у «Справі
боротьбистів» у березні 1935 Куліша засуджено до 10 років Соловецьких таборів.
3 листопада 1937 За постановою особливої трійки
НКВС по Ленінградській області від 9 жовтня 1937 р., розстріляний в урочищі
Сандармох Медвежогорського району, Карелія, у складі т. зв. «Соловецького
етапу» у кількості 1111 осіб, разом із Валер'яном Підмогильним, Юрієм
Мазуренком та Григорієм Епіком.
4 серпня 1956 Реабілітований за відсутністю складу злочину.
Немає коментарів:
Дописати коментар