Маланюк Євген

(1879 - 1968)

1 лютого 1897 Народився в селищі Архангород, яке розташувалося над річкою Синюхою Херсонської губернії (тепер містечко Новоархангельськ Кіровоградської області). Батько Є. Маланюка Филимон Васильович працював учителем, а згодом повіреним у містечковому суді, захоплювався просвітницькою діяльністю, був режисером аматорських театральних постановок, співав у церковному хорі, друкувався в часописах, виступав ініціатором відкриття гімназії. Євгенова мати Гликерія Яківна була донькою військовика Стоянова, чорногорця з роду осадчих на землях Нової Сербії, заснованої ще за часів Катерини ІІ.

1906–1914 Навчався Є. Маланюк в Архангородській початковій школі.

1914-1916 Юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті.

1917 Він перейшов у розпорядження полковника Мішковського, котрий під час встановлення гетьманської влади в Україні став керівником оперативного відділу Генерального штабу

1920 Разом з Армією УНР Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин.

1922 Він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка»

1923 Він закінчив Подєбрадську академію в Чехо-Словаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі.

1925 У Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос»

1926 У Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій»

1929 Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк».

1930—1939 У Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата».

1945 Маланюк опинився в Західній Німеччині, увійшов до складу МУРу

1949 Переїхав до США.

1951 Збірка «Влада»

1953 поема «П'ята симфонія»

1954 «Поезії в одному томі»

1958 Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».

1959 «Остання весна»

1964 «Серпень»

16 лютого 1968 Письменник помер у передмісті Нью-Йорка.