Рильський Максим

(1895 - 1964)

19 березня 1895 Максим Рильський народився в Києві. Його батько, етнограф, громадський діяч і публіцист Рильський Тадей Розеславович, був сином багатого польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Один з предків Рильських у XVII столітті був київським міським писарем. Дід був учнем базиліянської школи і під час взяття Умані гайдамаками у 1768 році ледве не був страчений (за переказом, він заспівав православний гімн «Пречиста Діво, мати руського краю», це справило на ватажка гайдамаків таке враження, що він відпустив хлопця, а також решту засуджених на смерть поляків та євреїв). Мати Максима Рильського, Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області).

1902 Помер його батько, і родина переїхала з Києва до Романівки.

З осені 1908 Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві.

1910 Перша юнацька збірка поезій «На білих островах».

1915–1918 Після приватної гімназії Науменка Рильський навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але через бурхливі події революції й громадянської війни жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

1918 Збірка «Під осінніми зорями».

1919-1929 Вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

1922 «Синя далечінь»

1925 «Поеми»,«Крізь бурю і сніг».

1926 «Тринадцята весна».

1929 «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги»

1931 Виявляв обурення проти ідейно-політичної та літературної атмосфери, що панувала тоді (зокрема, у статті «Моя апологія, альбо самооборона», «Більшовик», Київ, ч.216, 23 вересня 1923). Така поведінка поета викликала гострі напади офіційної критики, що врешті закінчилося арештом НКВС, після чого він майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Після ув'язнення Остап Вишня забрав його до себе в Харків на кілька днів у гості. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.Після ув'язнення, творчість Рильського зазнає змін.

1932 У збірці «Знак терезів» (1932) проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів.

1936 «Літо».

1940 «Україна», «Збір винограду».

1943 Його обрано академіком.

1944-1964 Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.

1957 «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград»

1960 Йому було присуджено Ленінську премію

1964 «Голосіївська осінь», «Зимові записи»

24 липня 1964 Помер Максим Тадейович Рильський. Поховано його у Києві, на Байковому кладовищі.