(1930…)
19
березня 1930 Ліна Костенко народилася
в містечку Ржищеві на Київщині в родині вчителів.
1936
Родина перебралася до Києва, де
майбутня поетеса закінчила середню школу. Ці скупі дані біографічної довідки
стануть хвилюючими поетичними мотивами, коли авторка згодом розповість у віршах
про біженські дороги воєнних років і про «балетну школу» замінюваного поля, по
якому доводилося ходити, і про перший — написаний в окопі — вірш.
1956 Після закінчення середньої школи молода поетеса
навчається в Київському педінституті, а згодом — у Московському літературному
інституті ім. О. М. Горького
1957 Збірка «Проміння землі»
1958 «Вітрила»
1961 Збірка «Мандрівки серця»
З 1961 Її піддавали критиці за «аполітичність», був знятий з
плану знімання фільм за сценарієм Л.Костенко «Дорогою вітрів
8
квітня 1963 На ідеологічній нараді
секретар ЦК КПУ з ідеології А.Скаба заявив: «Формалістичні викрутаси зі словом
неминуче призводять до викривлення і затемнення ідейно-художнього змісту твору.
А що справа саме така, свідчать деякі твори молодих поетів М.Вінграновського,
І.Драча, Л.Костенко». Це був сигнал до погрому покоління шістдесятників.
1963 Зняли з друку книжку віршів Л. Костенко «Зоряний
інтеґрал», книжку «Княжа гора» зняли з верстки.
1965 Л. Костенко підписала лист-протест проти арештів
української інтелігенції. Була присутня на суді над М. Осадчим і М. Зваричевською
у Львові. Під час суду над братами Горинями кинула їм квіти. Разом з І.Драчем
звернулася до редакції журналу «Жовтень» (тепер «Дзвін») і до львівських
письменників з пропозицією виступити на захист заарештованих. Письменники не
зважилися на протест, але подали в суд клопотання з проханням передати на
поруки Б. Гориня як наймолодшого з заарештованих. Усе це не вплинуло на перебіг
судів, але мало величезне моральне значення.
Травень
1966 У Спілці письменників
України, де таврували «націоналістичних відщепенців», частина молоді влаштувала
овацію Л. Костенко, яка відстоювала свої позиції і захищала І. Світличного, О. Заливаху,
М.Косіва і Б. Гориня.
1968 Написала листи на захист В.Чорновола у відповідь на
наклеп на нього в газеті «Літературна Україна». Після цього ім'я Л.Костенко в
радянській пресі довгі роки не згадувалося. Вона працювала «в шухляду».
1973 Потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК
КПУ з ідеології В.Маланчуком.
1979 За спеціальною постановою Президії СПУ вийшов
історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років.
1980 Збірка поезій «Неповторність»
1987 Була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г.
Шевченка.
1994 «Інкрустації»
1999 «Берестечко»
2010 Збірка «Гіацинтове сонце».Вийшов перший роман
Л.Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж
і тимчасову його нестачу в книгарнях, що привело до появи піратських
передруків. Станом на червень 2011 року загальний офіційний тираж роману
становив 80 тисяч.
Січень
2011 Ліна вирушила у
тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та
Харкові, усюди були аншлаги, не всі охочі потрапити змогли це зробити через те,
що вже не було місця у залах. Але 9 лютого письменниця перервала свій тур через
особисту образу.
Лютий 2011 Вийшла поетична збірка
Л.Костенко «Річка Геракліта», куди ввійшли раніше написані вірші та 50 нових
поезій.
9
квітня 2012 Відбулася презентація
монографії про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Книга
надрукована видавництвом «Либідь».
Немає коментарів:
Дописати коментар