Гулак-Артемовський

(1790 - 1865)

27 січня 1790 Петро Петрович Гулак-Артемовський народився в м. Городище на Черкащині в сім'ї священика.

1801 — 1803 Вчився в Київській академії, але не закінчив її. Протягом кількох років учителював у приватних поміщицьких пансіонах на Волині.

1817 Вступає вільним слухачем на словесний факультет Харківського університету, а вже наступного року викладає тут польську мову.“Справжня Добрість (Писулька до Грицька Прокази)”, оригінальний вірш українською мовою.

1818 — 1819 Друкує в “Украинском вестнике” переклади прозових творів, критичних статей польських письменників. “Казка” “Пан та Собака” (“Украинский вестник”), написана на основі фабульної канви чотирирядкової байки І. Красіцького “Pan і Pies” та окремих епізодів іншого його твору — сатири “Pan niewart slugi”. Ця “казка” Гулака-Артемовського відіграла помітну роль в розвитку жанру байки на Україні. Це була, по суті, перша українська літературна (віршова) байка, написана із свідомою орієнтацією поета на фольклор, на живу розмовну мову.

1820 Цикл байок-“приказок”: “Дурень і Розумний”, “Цікавий і Мовчун”, “Лікар і Здоров'я” (“першоджерело” — приповідки І. Красіцького).

1821 Гулак-Артемовський захистив магістерську дисертацію на тему: “О пользе истории вообще и преимущественно отечественной и о способе преподавания последней”, згодом стає професором історії та географії. Російський переклад з польської мови “каледонской повести” (шотландської) “Бен-Грианан” (“Украинский вестник”); нарис “Синонимы, задумчивость и размышление (подражание польской прозе)”.

1827 Гулак-Артемовський написав ще три байки — “Батько та Син”, “Рибка”, “Дві пташки в клітці”. Цей, останній, цикл байок Гулака-Артемовського також пов'язаний з творчістю Красіцького.Виступ на сторінках “Вестника Европы” із “малоросійськими баладами” “Твардовський” і “Рибалка”, якими представлено романтичну баладу різних тональностей.

1828 В “Вестнике Европы” Гулак-Артемовський друкує дві переробки Горацієвих од “До Пархома”

З початку 30-х Поступово відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідно, здебільшого у зв'язку з пам'ятними подіями в його службовому і родинному житті.

1847 Т. Шевченко, характеризуючи еволюцію ідейно-естетичних поглядів Гулака-Артемовського, до творчості якого 20-х pp. ставився загалом прихильно, у передмові до «Кобзаря» з осудом писав: «Гулак-Артемовський хоть чув (народну мову. — Б. Д.), так забув, бо в пани постригся».

1855 Гулака-Артемовського обрано почесним членом Харківського університету, а ще раніше — членом «Московського товариства аматорів російської словесності», «Московського товариства історії і древностей російських», «Королівського товариства друзів науки» у Варшаві, членом Копенгагенського товариства північних антикварів та ін.

1857–1858 Невеликий цикл «переложених псалмов», позначених філософсько-медитативним характером.

13 жовтня 1865 Помер.