Вороний Микола

(1871 - 1938)

6 грудня 1871 Народився в сім'ї ремісника. Батько — К. П. Вороний походив з кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора Київської академії П. Колачинського.

Навчався у Харківському, пізніше — у Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет).

1893 вірш «Не журись, дівчино»

З 1897 Актор трупи М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.

1901 Залишив сцену і служив в установах Катеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.

В «Літературно-науковому вістнику» опублікував відкритий лист програмного характеру, де закликав письменників до участі в альманасі, «який змістом і формою міг би хоч трохи наблизитись до нових течій і напрямів сучасних літератур».

1903 Альманах «З-над хмар і долин»

1910 Оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі.

1911 Перша збірка Вороного «Ліричні поезії» вийшла у Києві. Вірші її були сповнені музикальності, свіжості образів.

1913 Збірка «В сяйві мрій»

1917 Один із засновників Української Центральної ради. Один із засновників і режисерів Українського національного театру, який відкрив свій сезон постановкою "Пригвождених" В.Винниченка.

1920 Емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.

1926 Після повернення в Україну вів педагогічну і театрознавчу діяльність. Викладав у Харківському музично-драматичному інституті, згодом працював у Києві у Всеукраїнському фотокіноуправлінні тощо.

1934 М. Вороного було заарештовано як польського шпигуна. Деякий час перебував у Воронежі, потім висланий на Одещину.

7 червня 1938 Розстріляний за вироком особливої трійки УНКВС Одеської області з групою селян

10 листопада 1957 Рішенням президії Кіровоградського обласного суду Миколу Вороного було реабілітовано.