Драч Іван

(1936..)

17 жовтня 1936 Народився в родині робітника радгоспу. Після закінчення Тетіївської середньої школи викладав російську мову й літературу в семирічці села Дзвіняче Тетіївського району. Працював інструктором Тетіївського райкому ЛКСМУ по зоні діяльності МТС.

1955–1958 Служив у армії.

Від 1958 Навчався у Київському університеті. Виключений за політичні погляди.

Вереснь 1961 Перейшов на заочний відділ і став працювати в редакції газети «Літературна Україна». Закінчив Вищі сценарні курси в Москві. Тоді ж написав перші вірші, деякі з них були критичними по відношенню до радянської влади.

1962 «Соняшник»

1965 «Протуберанці серця», «Дихаю Леніним».

1967 «Балади буднів»,«Поезії».

1972 «До джерел».

1974 «Корінь і крона».

1976 Він отримав Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка за свою збірку віршів.

1977 «Дума про вчителя».

1978 «Сонячний фенікс», «Сонце і слово».

1980 «Січнева балада 1924 року», «Американський зошит».

1981 «Шабля і хустина»

1982 «Драматичні поеми»,«Київський оберіг».

1983 Івану Драчу було присуджено Державну премію СРСР з літератури за збірку віршів російською мовою «Зеленые врата».

Іван Драч працював у газетах «Літературна Україна» і «Батьківщина», а також на кіностудії ім. О. П. Довженка. Після початку Перебудови відновив контакти в дисидентських колах.

1985 «Теліжинці».

1988 «Храм сонця»

Весною 1990 Обраний депутатом Верховної Ради України від Артемівського (№ 259) виборчого округу. За нього проголосувало 66,38% виборців.

1992 Він був співголовою НРУ разом з В'ячеславом Чорноволом і Михайлом Горинем.

1998-2002 Народний депутат України 3-го скликання.

17 жовтня 2011 Орден князя Ярослава Мудрого III ст. — за визначний особистий внесок у збагачення національної культурно-мистецької спадщини, багаторічну плідну творчу та громадсько-політичну діяльність