Грінченко Борис


(1863 - 1910)
9 грудня 1863 Народився на хуторі Вільховий Яр поблизу села Руські Тишки, тепер Харківського району Харківської області. Походив із дрібнопоміщицької родини, в якій розмовляли російською мовою. Рано навчившись читати, хлопець виявив нестримний потяг до книжок. Вчився в реальному училищі у Харкові. Тут Грінченко зближується з народницькими гуртками, вивчає й поширює їхні видання, що й стає причиною арешту та кількамісячного ув'язнення. На цьому його навчання закінчилося: довелося іти заробляти на власний хліб. Якийсь час працюючи у казематі, Борис жив у сім'ї шевця. Навчившись шити чоботи, на заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою.
1881-1893 Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко вчителював на Слобожанщині і Катеринославщині.
1884 Оповідання «Чудова дівчина», збірка поезій «Пісні Василя Чайченка»
1885 «Сама, зовсім сама»
1886 Збірка «Під сільською стріхою»
1890 «Олеся»,повість «Соняшний промінь»
1891 Грінченко спільно з Іваном Липою, Миколою Міхновським, Юрієм Міхновським, Віталієм Боровиком, Миколою Вороним, Олександром Черняхівським заснував Братство Тарасівців.Оповідання «Украла», повість «На розпутті»
1893 Збірка «Під хмарним небом»
1896 «Яка тепер народна школа в Україні»
1897 «Дзвоник»
1898 «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн»
1884–1900 Працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На кошти І. Череватенка, організував на Підросійській Україні видавництво популярних книжок українською мовою.Повість «Серед темної ночі»
1901 Повість « Під тихими вербами»
з 1902 Жив і працював у Києві
1904 Став одним з лідерів новоствореної Української демократичної партії.Очолив ліву течію УДП, яка утворила Українську радикальну партію
1906 Співробітник газети «Громадська думка» та редактор журналу «Нова Громада». «Народні вчителі і вкраїнська школа»
1906-1909 Очолював київську «Просвіту». Грінченко боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив ряд шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово».
6 травня 1910 Помер у Оспедалетто (Італія). Похований письменник на Байковому кладовищі, біля дочки. Дружина попросила, щоб залишили місце і для неї.

Немає коментарів:

Дописати коментар