Українка Леся

Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка. Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду.

18 січня 1880 Леся дуже застудилася, початок тяжкої хвороби. Вірш «Надія».

1882 Косачі переїздять в село Колодяжне, що віднині стало їхнім постійним місцем проживання.

Влітку 1883 Лесі діагностували туберкульоз кісток, у жовтні цього ж року професор О. Рінек оперував ліву руку, видалив кістки, уражені туберкульозом. У грудні Леся повертається з Києва до Колодяжного, стан здоров'я поліпшується, з допомогою матері Леся вивчає французьку і німецьку мови. Перша збірка її оригінальних поезій «На крилах пісень».

1884 «Конвалія», «Сафо», «Літо краснеє минуло». Саме цього року з'явився псевдонім «Леся Українка».

1890 «Contra spem spero»

1896 «Блакитна троянда».

1899 Вийшла й друга збірка «Думи і мрії».

1901 «Одержима»

1902 «Відгуки»

1905 Драматичній поема «У катакомбах».

Березня 1907 Леся Українка переїжджає з Колодяжного до Києва. А в кінці березня разом з К. Квіткою здійснила поїздку до Криму, де зокрема побувала у Севастополі, Алупці та Ялті.

7 серпня 1907 Леся Українка та Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві і оселились на вулиці Великій Підвальній (тепер вул. Ярославів вал), 32, кв. 11 у Києві. 21 серпня вони разом вирушають до Криму, де К. Квітка одержав посаду в суді.

5 травня 1907 Було завершено драматичну поему «Айша та Мохаммед».

18 травня 1907 Остаточно завершила поему «Кассандра»

12 травня 1907 Надіслала до альманаху «З неволі» (Вологда) драматичну поему «На руїнах».

Вересень 1907 «За горою блискавиці», продовжено роботу над творами «У пущі», «Руфін і Прісцілла».

1910-1913 Останні роки життя Л. Косач-Квітки пройшли в подорожах на лікування до Єгипту й на Кавказ. Разом із чоловіком, Климентієм Квіткою, вона працювала над зібранням фольклору, інтенсивно опрацьовувала власні драми. На звістку про важкий стан Лариси Петрівни в Грузію приїхала її мати. То власне їй письменниця диктувала проекти своєї так і ненаписаної драми «На берегах Александрії». Символічне значення її творчості можна прочитати в молитві дітей до Геліоса над манускриптами.

1911 «Лісова пісня»

1912 Поема «Камінний господар»

1 серпня 1913 Померла в Сурамі у віці 42 років. Похована на Байковому кладовищі в Києві (надгробний пам'ятник — бронза, граніт; скульптор Г. Л. Петрашевич; встановлений у 1939 році).