Нечуй-Левицький Іван

(1838 - 1918)

25 листопада 1838 Іван Левицький народився в Стеблеві, в сім'ї сільського священика. Батько його був освіченою людиною прогресивних поглядів, мав велику домашню книгозбірню і на власні кошти влаштував школу для селян, в якій його син і навчився читати й писати. Змалку І. Левицький познайомився з історією України з книжок у батьківській бібліотеці.

1845 Віддали в науку до дядька, який вчителював у духовному училищі при Богуславському монастирі. Там опанував латинську, грецьку та церковнослов'янську мови. Незважаючи на сувору дисципліну, покарання й схоластичні методи викладання, Левицький навчався успішно.

1853 Вступив до Київської духовної семінарії.У семінарії захоплювався творами Т.Шевченка, О.Пушкіна та М.Гоголя.

1855 Працював у Богуславському духовному училищі викладачем церковнослов'янської мови, арифметики та географії.

1861 Левицький вступає до Київської духовної академії. Не задовольняючись рівнем освіти в академії, вдосконалює свої знання самотужки: вивчає французьку й німецьку мови, читає твори української та російської класики, європейських письменників.

1865 Левицький закінчує академію із званням магістра, але відмовляється від духовної кар'єри.Створює повість «Дві московки»,«Панас Круть»,велика стаття «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності».

1865—1866 Викладає російську мову, літературу, історію та географію в Полтавській духовній семінарії.

1866—1867 Викладає в гімназіях Каліша.

з 1873 Левицький працює у Кишинівській чоловічій гімназії викладачем російської словесності, де очолює гурток прогресивно настроєних учителів, які на таємних зібраннях обговорювали гострі національні та соціальні проблеми. У той час І. Левицький, який пропагував у Кишиневі українську літературу, потрапив під таємний нагляд жандармерії.

1874 Вийшов у світ роман «Хмари»

1875 Драматичні твори «Маруся Богуславка», «На Кожум'яках» та оповідання «Благословіть бабі Палажці скоропостижно вмерти».

1878 «Микола Джеря»

1879 «Кайдашева сім'я»

1880 «Бурлачка»

1884 «Старосвітські батюшки та матушки»

1885 Нечуй-Левицький йде у відставку й перебирається до Києва, де присвячує себе винятково літературній праці.

1888 У Києві він написав оповідання «Пропащі»

1890 «Афонський пройдисвіт»

1892 Казка «Скривджені»

1893 Повість «Поміж порогами»

1906 Статті «Сорок п'яті роковини смерті Тараса Шевченка» та «Українська поезія»

До кінця життя І. Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці.

15 квітня 1918 Останні дні провів на Дегтярівці, у так званому «шпиталі для одиноких людей», де й помер без догляду. Поховано його на Байковому кладовищі.